Зневага до виховання — це загибель людей, сімей, держав і всього світу.
Я. Коменський
Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, совісті, правдивості, любові до всього живого.Батьки — головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості — це виховний клімат сім'ї. Рідна домівка —не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.
До уваги батьків!!!
1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги.
Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.
2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.
3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.
Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.
4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.
5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства.
Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось.
6. Готових рецептів сімейного виховання немає.
Закон України «Про освіту» (витяг)
Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини.
1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
• Постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей.
• Поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів.
• Сприяти одержанню дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту відповідно до вимог до її змісту, рівня та обсягу.
• Виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
Стаття 60. Права батьків.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
• Вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей.
• Обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти.
• Звертатися до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей.
До уваги батьків!!!
1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги.
Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.
2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.
3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.
Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.
Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.
4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.
5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства.
Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось.
Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось.
6. Готових рецептів сімейного виховання немає.
Закон України «Про освіту» (витяг)
Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини.
1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
• Постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей.
• Поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів.
• Сприяти одержанню дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту відповідно до вимог до її змісту, рівня та обсягу.
• Виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
• Постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей.
• Поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів.
• Сприяти одержанню дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту відповідно до вимог до її змісту, рівня та обсягу.
• Виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
Стаття 60. Права батьків.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
• Вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей.
• Обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти.
• Звертатися до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей.
• Вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей.
• Обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти.
• Звертатися до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей.
Шановним батькам на замітку
Пам’ятайте:
* Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
* Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.
* Якщо дитину висміють – вона стане замкнутою.
* Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.
* Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
* Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
* Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
* Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
* Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
* Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Десять заповідей для
батьків:
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою, як ти хочеш.
2. Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
3.Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може,- й більше, оскільки в неї немає досвіду.
5.Не принижуй!
6.Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини – це зустрічі з дітьми.
7. Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш.
8. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено всього.
9. Дитина – це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.
10. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй. Люби свою дитину всякою – не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина – це свято, яке поки що з тобою.
У спілкуванні зі своїми дітьми:
* Радійте вашому синові, доньці.
* Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.
* У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.
* Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. * * * Будьте терплячими.
* Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?»
* Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
* Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.
* Частіше хваліть дитину.
* Заохочуйте ігри з іншими дітьми.
* Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.
* Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила по господарству.
* Проявляйте інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).
* Не втрачайте почуття гумору.
* Грайте з дитиною в різні ігри.
* Частіше робіть щось спільно, усієї сім’єю.
* Спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.
Щоб установити довірливі стосунки з
дитиною та зберегти їх:
* Не перебивайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли; не відвертайтесь, поки вона не закінчила розповідати; інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
* Не ставте забагато запитань.
* Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
* Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
* Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.
* Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.
* Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.
Завжди пам’ятайте!!!
Ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до них та інших людей.
Пам’ятайте:
* Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
* Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.
* Якщо дитину висміють – вона стане замкнутою.
* Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.
* Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
* Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
* Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
* Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
* Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
* Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
* Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.
* Якщо дитину висміють – вона стане замкнутою.
* Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.
* Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
* Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
* Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
* Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
* Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
* Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Десять заповідей для
батьків:
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою, як ти хочеш.
2. Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
3.Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може,- й більше, оскільки в неї немає досвіду.
5.Не принижуй!
6.Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини – це зустрічі з дітьми.
7. Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш.
8. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено всього.
9. Дитина – це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.
10. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй. Люби свою дитину всякою – не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина – це свято, яке поки що з тобою.
У спілкуванні зі своїми дітьми:
* Радійте вашому синові, доньці.
* Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.
* У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.
* Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. * * * Будьте терплячими.
* Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?»
* Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
* Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.
* Частіше хваліть дитину.
* Заохочуйте ігри з іншими дітьми.
* Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.
* Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила по господарству.
* Проявляйте інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).
* Не втрачайте почуття гумору.
* Грайте з дитиною в різні ігри.
* Частіше робіть щось спільно, усієї сім’єю.
* Спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.
* Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.
* У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.
* Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. * * * Будьте терплячими.
* Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?»
* Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
* Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.
* Частіше хваліть дитину.
* Заохочуйте ігри з іншими дітьми.
* Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.
* Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила по господарству.
* Проявляйте інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).
* Не втрачайте почуття гумору.
* Грайте з дитиною в різні ігри.
* Частіше робіть щось спільно, усієї сім’єю.
* Спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.
Щоб установити довірливі стосунки з
дитиною та зберегти їх:
* Не перебивайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли; не відвертайтесь, поки вона не закінчила розповідати; інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
* Не ставте забагато запитань.
* Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
* Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
* Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.
* Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.
* Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.
* Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
* Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
* Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.
* Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.
* Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.
Завжди пам’ятайте!!!
Ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до них та інших людей.
Комментариев нет:
Отправить комментарий